Цікаві факти

аротиноїди.Молекула ретинолу містить спряжені подвійні зв’язки, що дозволяє йому взаємодіяти з вільними радикалами різних типів і бути ефективним антиоксидантом. Антиоксидантна дія вітаміну А також пояснюється тим, що він забезпечує захист сульфгідрильних груп та перетворення їх у дисульфідні. Вказана властивість досить суттева для роботи АОС, оскільки значна кількість сполук, що містять SH-групи, мають антиоксидантні властивості. Крім того, цей вітамін нормалізує структурно-функціональні властивості біомембран. Вітамін А взаємодіє з іншими компонентами АОС. Разом з токоферолом та вітаміном С він активує включення селену до складу глутатіонпероксидази.

Токоферол запобігає прояву прооксидантних властивостей вітаміну А, тому що здатний захищати подвійні зв’язки ретинолу від окиснення та утворення високоактивних вільнорадикальних продуктів.

Спряжені подвійні зв’язки, що забезпечують антиоксидантні властивості, містяться також у структурі молекул каротиноїдів, найбільш активним з яких є β-каротин. Антиоксидантна властивість β-каротину приблизно у 5 разів вища, ніж у ретинолу. Цей каротиноїд здатний інактивувати синглетний кисень, супероксидний аніон радикал, перекис водню. Вважають, що β-каротин є найбільш потужним «гасником» саме синглетного кисню. Він також є активним синергістом дії вітаміну Е як мембранний антиоксидант.

Убіхінон (коензим Q). За хімічною будовою цей жиророзчинний антиоксидант схожий на вітаміни Е та К. Антиоксидантна дія коферменту обумовлена

його відновленою формою (QH2), активність якої втричі більша, ніж невідновленої. Цей кофермент, як і вітамін Е, інактивує вільні радикали фенольного типу, безпосередньо реагує з перекисними радикалами, зменшує їх кількість у клітині та стабілізує мембрани. Убіхінон підключається до роботи АОС в разі значного використання вітаміну Е. Крім того він здатний відновлювати антиоксидантну активність токоферолів.

Убіхінон входить до п’ятірки антиокисників, що захищають клітини мозку від ПОЛ та перешкоджають руйнації нейронів. Саме загибель нейронів є причиною таких дегенеративних захворювань, як хвороби Паркінсона та Альцгеймера. Вміст убіхінону в організмі з віком зменшується і все більша його кількість використовується для знешкодження вільних радикалів, у тому числі й у мозку.

Стероїдні гормони. Серед стероїдних гормонів антиоксидантні властивості мають естрогени. Ці ліпофільні сполуки мають найбільшу антиоксидантну активність у ті періоди циклу, коли їх кількість в організмі жінки найбільша. Естрогени підтримують структурно-функціональні властивості мембран, регулюють мікросомальне окиснення, підтримуючи активність монооксигеназ.

Флавоноїди. До цих неферментних антиоксидантів належать як ліпофільні, так і водорозчинні фенольні сполуки рослин, які є компонентами їжі людини і віднесені до групи вітаміну Р. На сьогодні відомо понад 6500 флавоноїдів. Найбільший їх вміст у цитрусових, зеленому чаї, червоному вині, чорному шоколаді, цибулі тощо.

Одними з найбільш потужних флавоноїдів-антиоксидантів є катехіни. Наприклад, у зеленому чаї міститься епігалокатехін (EGC), антиоксидантна активність у 25-100 разів більша, ніж вітамінів С та Е. З антиоксидантними властивостями пов’язують важливу роль флавоноїдів у профілактиці серцево-судинних та онкологічних захворювань, а також радіопротекторну дію.

Одним із найбільш поширених водорозчинних антиоксидантів є вітамін С. Аскорбінова кислота надходить в організм із їжею, в тому числі у вигляді окисленої форми дегідроаскорбінової кислоти. Системи «аскорбінова кислота-дегідоаскорбінова кислота» є окисно-відновною парою, яка здатна приєднувати та віддавати протони та електрони. Антиоксидантна дія вітаміну С насамперед полягає в тому, що його молекули здатні реагувати з супероксидним аніон радикалом, перекисом водню, гідроксильним аніон радикалом та інактивувати їх. Аскорбінова кислота також нейтралізує окисники, що надходять із забрудненим повітрям (NO, вільні радикали сигаретного диму), та перешкоджає пероксидації холестеролу ЛПНЩ і, таким чином, запобігає прогресуванню атеросклерозу. Крім того, аскорбінова кислота є потужним синергістом дії токоферолів та каротинів. Так, відомо, що вона відновлює окислену форму вітаміну Е і таким чином підтримує його необхідну концентрацію у мембранах.

Глутатіон. Для роботи АОС важливими сполуками є ті, що містять сульфгідрильні групи (SH-). Глутатіон – трипептид (Глу-Цис-Глі), що міститься у всіх клітинах організму і належить до основного мобільного фонду сульфгідрильних груп. Антиоксидантна властивість глутатіону пов’язана з роботою таких ферментів, як: глутатіонпероксидаза (містить селен) та глутатіонредуктаза. Глутатіон є кофактором глутатіонпероксидази, яка відновлює перекиси ліпідів та перекис водню і захищає клітинні структури від окиснення.

Карнозин. Цей дипептид м’язової тканини, що містить гістидин та β-аланін, також належить до природних регуляторів вільнорадикальних процесів. Карнозин виявлений у мозку, скелетних м’язах, серці. Антиоксидантні властивості карнозину обумовлені його здатністю нейтралізувати активні форми кисню та взаємодіяти з продуктами вільнорадикального окиснення. Молекули цього дипептиду можна вважати «пастками» пероксильних та гідроксильних радикалів, синглетного кисню. Карнозин здатний також нейтралізувати гіпохлорит-аніон шляхом утворення з ним стабільних хлорамінових комплексів.

МЕХАНІЗМИ ВПЛИВУ МЕЛАТОНІНУ НА ОРГАНІЗМ

ТА ВИКОРИСТАННЯ ЙОГО В КЛІНІЧНІЙ

ПРАКТИЦІ

Якщо епіфіз прирівняти до біологічного годинника,

то мелатонін – маятник, що забезпечує його хід.

Володимир Анісімов

За умов сучасного ритму життя та негативного впливу різних факторів середовища організм людини потребує додаткових джерел адаптогенів та антиоксидантів. З цією метою в клініці широкого розповсюдження набуло використання водо- та жиророзчинних вітамінів, біофлавоноїдів, низькомолекулярних синтетичних речовин, а також гормону мелатоніну.

Мелатонін – гормон шишкоподібної залози (епіфіза), синтезується у темний період доби з серотоніну та охоплює різноманітний спектр біологічних ефектів. Вважають, що мелатонін є найдавнішим біорегулятором організму, а шишкоподібна залоза була відома ще за 2000 років до н.е. в Давній Індії де її вважали органом яснобачення («третім оком»).

Стимулом для синтезу гормону є рівень освітлення, який сприймається сітківкою ока: з настанням темряви інтенсивність синтезу мелатоніну зростає, а пік його концентрації припадає на період з 2 до 4 години ночі. Крім добового періодизму для синтезу мелатоніну характерними є сезонні зміни – концентрація гормону вища у осінньо-зимовий період ніж навесні та влітку. Окрім того з віком рівень синтезу мелатоніну знижується – найвищі показники концентрації припадають на вік 1 – 3 років, а у старечому віці – найнижчі.

НИЗЬКОМОЛЕКУЛЯРНІ АНТИОКСИДАНТИ

Антиоксидантна система ( АОС) – це потужний механізм, що запобігає розвитку лавиноподібних вільнорадикальних та перекисних реакцій в організмі. Ця система включає ферменти (супероксиддисмутаза, каталаза, глутатіонпероксидаза та ін..), які знешкоджують супероксидний аніон-радикал, синглетний кисень, пероксид гідрогену, органічні гідропероксиди. Разом з тим, гідроксил-радикал, синглетний кисень знижуються низькомолекулярними антиоксидантами, у складі яких міститься рухливий атом водню, що не дуже міцно з’єднаний з вуглецем (С-Н) або сіркою (S-Н). У результаті реакцій молекул антиоксидантів та вільних радикалів утворюються радикали антиоксидантів, які не є потужними окисниками й не можуть продовжувати перебіг вільнорадикальних реакцій окиснення, тобто вони обривають ці ланцюги. Радикали молекул антиоксидантів виводяться у вигляді кінцевих продуктів, що є результатом взаємодії з молекулами інших антиоксидантів.

Таким чином, основним завданням АОС організму є зменшення кількості вільних радикалів до мінімально можливого рівня.

Усі компоненти антиоксидантної системи умовно поділяють на декілька груп:

- Ферменти АОС

- Макромолекулярні неферментні сполуки

- Низькомолекулярні неферментні сполуки (жиророзчинні та водорозчинні антиоксиданти)

Ферменти АОС стоять на першій лінії захисту організму від шкідливої дії вільних радикалів. До них належать: супероксиддисмутаза, каталаза, глутатіонпероксидаза та ін..

Макромолекулярні неферментні сполуки АОС – це білки, що беруть участь у транспорті та зв’язуванні іонів металів зі змінною валентністю - заліза, міді, селену, кобальту (трансферин, феритин, церулоплазмін, гаптоглобін, транскобаламін).

Низькомолекулярні неферментні сполуки АОС поділяють на дві групи:

- Жиророзчинні ( токофероли, вітаміни А, каротиноїди, убіхінон, флавоноїди, стероїдні гормони та ін..)

- Водорозчинні ( вітамін С, глутатіон, карнозин)

Токофероли. Серед токоферолів найбільш активним оксидантом є α-токоферол. Молекули вітаміну Е знаходяться в ліпідному шарі плазматичних мембран, внутрішній мембрані мітохондрій, мембранах інших органел клітини, що забезпечує захист мембранних структур від ушкодження та руйнації під дією вільних радикалів. Цей вітамін ефективно перериває ланцюги вільнорадикальних реакцій, тому токоферол відносять до головного жиророзчинного антиоксиданта клітини.

Механізм антиоксидантної дії вітаміну Е полягає у тому, що його молекули віддають атом гідрогену вільному радикалу пероксиду ліпіду (LOO•) і відновлюють його до гідропероксиду (LOOH).

Таким чином зупиняється розвиток ланцюга реакцій ПОЛ. Було встановлено, що in vitro вітамін С відновлює окислену форму токоферолу, але in vivo факт такої взаємодії вітамінів не доведений. Вітамін Е також взаємодіє з іншими компонентами АОС. Так, наприклад, він відіграє важливу роль в обміні селену – складової частини глутатіонпероксидази.

Вітамін А та к

Фізіологічні функції мелатоніну є різноманітними та охоплюють різні напрямки життєдіяльності, зокрема:

- регуляція біоритмів (коректор ендогенних ритмів по відношенню до ритмів зовнішнього середовища. Ця функція також забезпечується безпосереднім впливом мелатоніну на активність периферичних ендокринних залоз і знаходиться в протидії з гіпофізом);

- терморегуляція та індукція сну (роль у підтриманні циклу «сон - неспання», локомоторної активності та температури тіла. За збільшеної концентрації мелатоніну вночі спостерігається активація процесів пов’язаних з засинанням, а також зниже

- антиоксидантний ефект (зв’язує найбільш токсичні гідроксильні радикали, що утворюються при перикисному окисленні ліпідів, а також пероксинітрит, оксид азоту, синглетний кисень та пероксильний радикал. Окрім цього мелатонін є активатором ферментів антиоксидантного захисту таких як супероксиддисмутаза, глутатіонпероксидаза та глутатіонредуктаза);ння температури тіла на фоні зниження біоелектричних процесів у головному мозку);

- імуномодулююча дія (полягає у стимуляції клітинного імунітету та позитивного впливу на тимус та селезінку);

- антистресорний ефект (діючи одночасно на нейроендокринну та імунну системи мелатонін оптимізує гомеостаз, пригнічує активність симпатичної та гіпофізарно-наднирникової систем, стимулює синтез ендорфінів);

- регуляція статевого дозрівання (зниження рівня мелатоніну пришвидшує статеве дозрівання).

Порушення ритму та кількісної продукції мелатоніну є пусковим механізмом у виникненні десинхронозу з наступним розвитком захворювань серцево-судинної, травної, ендокринної та імунної систем, активацією процесів канцерогенезу. Оскільки мелатонін не здатен накопичуватися в організмі, то для підтримання сталості його продукції можна застосувати декілька простих правил:

- врегулювати цикл «сон - неспання» - намагатись засинати в 21-22 годині, не спати при увімкненому світлі та телевізорі, слідкувати за тим, щоб тривалість сну була достатньою для відновлення сил

- мелатонін виробляється за умов різноманітності в харчуванні. Добовий раціон повинен включати білки, вуглеводи, кальцій та вітамін В₆. В деяких продуктах мелатонін знаходиться у чистому вигляді, у інших – необхідні для його синтезу компоненти.

У чистому вигляді мелатонін знаходиться у кукурудзі, бананах, черешні, вишні, аличі, помідорах, моркві, інжирі, горіхах, рисі та вівсянці. Попередник мелатоніну – амінокислота триптофан знаходиться в гарбузах, грецьких горіхах, насінні кунжуту, сирі, нежирній телятині, в курячих яйцях та молоці. На втамін В₆ багаті такі продукти, як банани, абрикоси, квасоля, червоний болгарський перець. Велика кількість кальцію міститься в бобових, молоці та молочних продуктах, горіхах, капусті, вівсянці.

Крім того можна застосовувати мелатонін і у вигляді фармакологічних препаратів. В Україні таким препаратом є «Віта-Мелатонін» (Київський вітамінний завод), а до прикладу, у США мелатонін часто є компонентом різноманітних біологічних добавок та сумішей для спортивного харчування.

У яких же сферах медицини гормон мелатонін знайшов клінічне застосування?

Мелатонін добре зарекомендував себе у лікуванні безсоння, особливо у людей похилого віку. Він помітно покращує ритми сну, а особливо у тих кому важко заснути та утриматись в стані сну всю ніч. Крім того з метою корекції біоритмів його призначають людям, робота яких пов’язана з частою зміною часових поясів та з роботою у нічну зміну.

В якості лікувального і профілактичного засобу мелатонін можна застосовувати при лікуванні деяких видів раку, а особливо злоякісних пухлин молочних залоз та передміхурової залози.

При лікуванні захворювань серцево-судинної системи мелатонін застосовують з метою корекції ліпідного обміну, а саме для зниження рівня холестерину та триацилгліцеролів, атерогенних ліпопротеїнів низької щільності, що знижує розвиток атеросклерозу та сприяє зниженню артеріального тиску.

Також існують дані літератури про застосування мелатоніну при лікуванні бронхіальної астми, ревматизму, хвороби Альцгеймера, для імунокорекції та антистресорного захисту організму.

Отже, мелатонін може бути застосований в різних галузях профілактичної і клінічної медицини. Однак, при його застосуванні необхідно враховувати ендогенні ритми функціонального стану епіфізу.

Вплив фолієвої кислоти на обмін речовин

Фолієва кислота (ФК, хімічна назва – птероїлглутамінова кислота ) – життєво важливий вітамін, який відноситься до вітамінів групи В. В 1941 році фолієва кислота була виділена із зелених листків рослин, в зв’язку з чим і отримала свою кінцеву назву (від латинського folium - «лист»). Вона відома також під назвами : фоліацин, вітамін В₉, вітамін Вс (індекс «с» від англійського chicken – курча, необхідний для росту курчат). Також фолієва кислота потрібна для нормального росту тварин і мікроорганізмів, звідки пішла ще одна її назва – фактор росту.

Для дорослої людини добова потреба у цьому вітаміні складає 200 мкг і збільшується в період вагітності та лактації до 800 і 500 мкг відповідно. У значних кількостях вітамін В₉міститься в листках рослин, овочах і фруктах , особливо багаті на вітамін суниці. У продуктах тваринного походження багато ФК міститься в печінці, м’язах, серці. Додатковим джерелом вітаміну В₉ є і мікрофлора кишечника. Фолати, які виробляються кишечними бактеріями, не вносять суттєвого вкладу в забезпеченні фолієвою кислотою організму людини. Це пов’язано з тим, що бактеріальний синтез за умов норми зазвичай обмежений товстим кишечником, тоді як абсорбція відбувається головним чином у верхній частині тонкого кишечника. Тим не менш відмічено, що при дисбактеріозах вміст вітаміну В₉в організмі знижується.

Так навіщо ж нам потрібні фолати в організмі і які їх функції?

Коферментні функції фолієвої кислоти пов’язані не з вільною формою вітаміна, а з його відновленим птеридиновим похідним – тетрагідрофолієвою кислотою (ТГФК), яка утворюється під впливом ферменту дигідрофолатредуктази. Біологічна роль ТГФК пов’язана з її здатністю переносити однокарбонові залишки (метильні, формільні, оксиметильні та ін.) від донорів, якими є серин, гліцин, гістидин, на проміжні сполуки в синтезі амінокислот, піримідинових нуклеотидів, тимідилової кислоти. Перераховані речовини відіграють ключову роль у біосинтезі білків та нуклеїнових кислот, тому стають зрозумілими ті глибокі порушення обміну речовин, які спостерігаються при недостатності фолієвої кислоти. Вона важлива для нормальних процесів росту, розвитку та проліферації тканин.

Крім того, вітамін В₉ необхідний для утворення адреналіну, катаболізму нікотинової кислоти і проявляє слабко виражену естрогеноподібну дію.

Участь ФК в обміні нейрогормонів забезпечує не лише покращення передачі нервових імпульсів, а й впливає на емоціональну сферу та процеси мислення. Секреція серотоніна забезпечує гарний настрій, оптимізм та емоційну стійкість. Норадреналін створює енергетичне плато, яке дозволяє вирішувати проблеми, пов’язані зі стресом та депресією. В цілому під впливом вітаміну В₉ відбувається посилення та прискорення процесів мислення.

Фолієва кислота бере участь в утворенні еритроцитів і ряду компонентів нервової тканини, тому є необхідною для утворення та оптимального функціонування як нервової системи так і кісткового мозку.

Вітамін В₉ підтримує імунну систему, сприяє нормальному утворенню та функціонуванню лімфоцитів.

Фолієва кислота є акцептором атомів гідрогену і це визначає її участь в окисно-відновних процесах.

Недостатність та передозування фолієвої кислоти. Організм людини легко втрачає фолієву кислоту. Дефіцит вітаміну може виникати в результаті недостатнього його надходження, порушення абсорбції, аномального метаболізму або при збільшенні потреби організму у вітаміні. Захворювання шлунку (атрофічний гастрит) та кишечника (синдром мальабсорбції, хвороба Крона) можуть призвести до дефіциту фолатів внаслідок порушення їх всмоктування.

За умов, коли обмін речовин прискорений (при онкопатології, деяких формах анемій та захворювань шкіри) збільшується потреба у фолатах. Це ж, має місце при вагітності, коли організм матері використовує фолієву кислоту в 4-5 разів більше, ніж зазвичай. В період грудного вигодовування спостерігаються також підвищені потреби у фолієвій кислоті для утворення молока.

Гострий дефіцит фолатів розвивається за відносно короткий час у пацієнтів при використанні інтенсивної терапії, особливо у тих, які знаходяться на перентеральному харчуванні.

Крім того, багато лікарських засобів можуть впливати на абсорбцію, утилізацію і стабільний вміст вітаміну В₉ в організмі. До таких препаратів належать пероральні контрацептиви, спиртовмісні препарати, барбітурати, антибіотики, кортикостероїди, аспірин (у великих дозах), протитуберкульозні препарати, ряд хіміотерапевтичних агентів (метотрексат, піриметамін).

Ранні симптоми дефіциту фолієвої кислоти неспецифічні і можуть проявлятися у вигляді втрати активності, підвищеної втомлюваності, дратівливості і зниженні апетиту. Ці симпоми досить часто зустрічаються у пацієнтів, але вкрай рідко ми думаємо про дефіцит фолієвої кислоти.

При авітамінозі фолієвої кислоти зустрічається таке захворювання як мегалобластична анемія. Спостерігається зменшення кількості еритроцитів, зниження вмісту гемоглобіну в периферичній крові, з’являються великі клітини (мегалобласти), зменшення кількості лейкоцитів (лейкопенія). Мегалобластична анемія найчастіше є результатом нестачі вітаміну В₉або В₁₂ чи одночасно обох.Насамперед, нестача цих вітамінів проявляється, порушенням біосинтезу ДНК у кровотворних клітинах, що зазнають швидкого поділу і проліферації (не утворюються тимідилова кислота, пуринові нуклеотиди, порушується метилування нуклеїнових кислот і, як наслідок, змінюється еритропоез).

Важливим є додаткове вживання фолієвої кислоти в період вагітності – це дозволить попередити порушення розвитку плода, а також затримку розумового розвитку майбутньої дитини.

Ознакою хронічного дефіциту фолієвої кислоти є затримка росту та статевого дозрівання.

Гіпервітаміноз вітаміну спостерігається рідко і можливий лише у випадку прийому великих доз медикаментозних форм вітаміну. Проявами гіпервітамінозу можуть бути: диспепсія, підвищення збудливості ЦНС, порушення сну.

Показаннями для прийому вітаміну можна вважати лікування і профілактику дефіциту фолієвої кислоти, анемій, захворювання серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, нервової системи, шкірних покривів, інтоксикацій, гострих інфекційних захворювань, вагітність, період лактації, прийом деяких лікарських препаратів.

Вчені знайшли чим замінити хіміотерапію

Вченим з Гонконгу вдалося створити новіліки, які стануть прекрасною альтернативою хіміотерапії. Новий препарат поки отримав назву ВСА. Він містить особливі ферменти, які блокують вироблення основної поживної речовини, необхідної для ракових клітин. В результаті хворі клітини гинуть від "голоду". Перевага нового препарату перед звичною хіміотерапією полягає втому, що він не пошкоджує здорові клітини, не викликає випадіння волосся і погіршення загального стану організму. Дослідження показали, що новинка успішно лікує рак грудей, легенів, шкіри, підшлункової залози і печінки. Але перш, ніж суперпрепарат з'явиться у вільному продажу, ученим належить провести ще массу наукових досліджень. За попередніми даними, на цеможепіти 10 років. Досягнення вчених з Гонконгу відзначено нагородою на міжнародній виставці винаходів у Женеві.

Їжа з мікрохвильовки викликає хвороби серця і судин

Медики давно попереджають про те, що страви з мікрохвильовки не є дуже корисними. Магнетрон – потужний випромінювач електромагнітного поля, який знаходиться всередині мікрохвильової печі. Саме завдяки йому молекули в продуктах починають рухатися, тертися один об одного, і їжа нагрівається. Через це тертя молекул руйнуються майже всі вітаміни і антиоксиданти у продуктах. Вчені прирівняли такий спосіб приготування їжі до атомної війни всередині продукту. Регулярне вживання такої їжі з часом провокує захворювання судин, серця, а також погіршує роботу головного мозку і знижує обмін речовин.

Яєшня знижує тиск

Виявляється, в смажених яйцях містяться особливі речовини, які сприяють зниженню кров'яного тиску.При взаємодії шлункових ферментів з яєчнею виробляється особливий білок, який нейтралізує дію гормону ангіотензину, що викликає звуження кровоносних судин і, як наслідок, підвищення тиску. Подібну дію можуть надати і варені яйця, але згідно з дослідженнями, смажений продукт таки діє більш ефективно.

Деякі факти

- Людям, які кидають курити, потрібно на 1 годину менше сну.

- Чоловіче волосся по діаметру в 2 рази більше жіночого.

-Чоловік в середньому за своє життя проводить 3350 годин, видаляючи 8,4 метрів щетини.

-На планеті зараз більше живих людей, ніж померлих за весь час існування людського роду.

-На поверхні людської шкіри мешкає більше організмів, ніж людей на планеті.

-Організм людина створює і вбиває 15 млн. еритроцитів в секунду.

-Крім відбитків пальців, унікальний також відбиток язика кожної людини.

-Правші зазвичай жують їжу на правій стороні, лівші - на лівій.

- При переїданні тимчасово погіршується слух.

-Тривалість життя смакового рецептора - 10 днів.

Канадські біохіміки знайшли генетичний код життя Всесвіту

Хіміки з Університету Гамільтон, Канада, стверджують, що ними був визначений набір амінокислот, з якого, можливо, побудовані всі форми життя у Всесвіті. Всі відомі на Землі форми життя засновані на 20 амінокислотах, які є основою життя і тварин і рослин. Ці ж амінокислоти знайдено в метеоритах, які сформувалися ще до народження Землі, пояснюють свою позицію експерти.

Зараз вдалося виділити 10 амінокислот, які в результаті природних процесів, таких як удари блискавок або іонізуючої радіації, могли виникнути у первинній субстанції.

Як зазначила канадська дослідницька група, інші амінокислоти могли з'явитися в результаті процесу, що вчені називають універсальною генетичної еволюцією. Біохіміки вважають, що їм вдалося виділити код життя, що складається з 10 основних амінокислот і є одним і тим же в будь-якій точці Всесвіту.

Між тим, раніше астрофізик з Росії припустив, що життя за межами Землі буде виявлено до 2030 року.

Гливи - ефективні ліки проти раку

Дослідники Інституту біохімії Єврейського університету Єрусалима виділили з глив екстракт, який вступав у реакцію з деякими молекулами ракових клітин і вбивав їх. В лабораторних умовах дію екстракту грибів випробували на клітинах і мишей, і людей. На живих організмах витяжку не тестували, але вчені кажуть, що її профілактичний ефект не викликає сумніву.

Крім того, вважають вони, екстракт глив може стати основою для розробки антиракових медикаментів вже у найближчому майбутньому.

Біохіміки виявили засіб для лікування пухлин семи органів

Американським ученим вдалося знайти один-єдиний засіб, здатний не тільки значно зменшувати злоякісні новоутворення, але і повністю їх знищувати. Ефективність нового засобу перевірена у випадках пухлин товстої кишки, грудей, яєчників, мозку, сечового міхура, простати і печінки. Підставою для нового відкриття послужив спеціальний білок крові CD47, який виробляється всіма клітинами крові, і є сигналом для імунної системи, що клітина «своя», і її не слід руйнувати. Біохімік Ірвінг Вейссман і його колеги з Стенфордського університету (США) ще десять років тому виявили, що ракові клітини перейняли цей механізм і користуються ним з великим успіхом, змушуючи макрофаги ігнорувати свою присутність. З'ясували, що білок CD47 присутній в кожній клітині ракової пухлини. Більш того, злоякісні клітини завжди виробляють його в середньому в три рази більше, ніж здорові. Дослідники впливали на злоякісні клітини антитілом, блокуючим вироблення CD47, і перевірили реакцію імунної системи.При відсутністі антитіла макрофаги не помічали клітин пухлини, але при його наявності - атакували і руйнували їх. В ході експерименту дослідники пересаджували мишам клітини людських пухлин і потім лікували їх антитілом. У випадку семи різних видів онкології злоякісні пухлини зменшувалися і не давали метастаз в інші органи. У деяких тварин зникли всі ознаки захворювання і не відновилися протягом 4 місяців, поки за ними вели спостереження. Більш того, після лікування у мишей нормалізувався склад крові та інших фізіологічні показники.

Гормон стресу як ліки від боязні висоти

Вченими з університету Базеля (Швейцарія) було знайдено незвичайний засіб лікування страху висоти (акрофобії): гормон кортизол.

За словами дослідників, такий незвичайний вплив гормону стресу може пояснюватися тим, що він «стирає» з пам’яті людини негативні спогади і страх зникає. Зокрема, кортизолом можна лікувати страх висоти. Кортизол — гормон кори надниркових залоз, який регулює вуглеводний обмін і бере участь в адаптації організму до стресових ситуацій. У дослідженні взяли участь люди, які страждають страхом висоти. На початку експерименту половина добровольців отримувала таблетки з 20 міліграмами кортизолу, друга половина — плацебо. Кожен з добровольців пройшов три сеанси терапії. Після цього ефективність лікування оцінювалася за допомогою опитувальника, призначеного для визначення тяжкості акрофобія. Через місяць після завершення терапії оцінка повторювалася. Результати показали, що в групі добровольців, які приймали плацебо, рівень страху висоти скоротився в результаті лікування в середньому з 59 до 40 балів за 120-бальною шкалою. А в групі, яка отримувала кортизон, цей показник скоротився з 58 до 30 балів. Такі результати зберігалася (і навіть трохи поліпшилися) і через місяць після терапії (35 і 24 бали).

Під час сеансів терапії у половини учасників експерименту вимірювалась електрична активність шкіри. Цей показник залежить від інтенсивності потовиділення в стресовій ситуації. У тих, хто отримував плацебо, цей показник збільшився значно сильніше, ніж в учасників, які брали кортизол. Вчені говорять, що отримані результати свідчать про ефективність терапії гормоном стресу в поєднанні з експозиційною поведінковою терапією при лікуванні акрофобії та інших фобій.

Американські медики закликають додати інтернет-залежність в офіційний довідник з психіатрії

Американський вчений з університету Орегона здоров’я і науки Дж. Блок висловив тверду думку щодо того, що інтернет-залежність повинна бути визнана психічним розладом. Під інтернет-залежністю розуміють нав’язливе бажання підключитися до інтернету, хворобливу нездатність вчасно вийти з Мережі. Крім цього, залежність викликає виснаження організму (як розумове, так і фізичне), з’являється дратівливість, проблеми зі сном, зниження концентрації уваги. Вперше як розлад інтернет-залежність була описана в 1995 році доктором І. Голдбергом, який визначив її симптоми: 1. У інтернет-залежної людини використання інтернету викликає хворобливий негативний стресовий стан. 2. Інтернет-залежний вдається до інтернету навіть на шкоду своєму фізичному, психологічному, міжособовому, економічному чи соціальному статусу.

Раніше медики відмовлялися від офіційного визнання існування інтернет-залежності, оскільки в даному випадку повністю відсутнє фізіологічний компонент залежності (в порівнянні з наркотичною або алкогольною залежністю).

Але останні висновки вчених не залишають сумнівів: інтернет-залежність — це компульсивно-імпульсивна розлад.

Дж. Блок зазначив, що інтернет-залежність включає в себе всі ознаки психічної залежності. У людей, страждаючих цим розладом, може розвинутися синдром відміни («ломка») і толерантність (звикання до все більшим і більшим «дозам», прагнення якомога більше часу проводити в Мережі). За словами психіатра, такий стан вимагає призначення психоактивних препаратів і, можливо, навіть госпіталізації людини.

За даними різних досліджень, на сьогодні інтернет-залежними є близько 10% користувачів у всьому світі.

Групою вчених і студентів з США (університет Пенсільванії) з нановолокон крохмалю був розроблений спосіб виготовлення пластирів

Таке цікаве рішення проблеми створення перев’язувального матеріалу, яке само розкладається на шкірі, виникло у дослідників в ході робіт з вивчення властивостей харчових продуктів. Пластирі, які самі розкладаються на шкірі, на відміну від звичайних, не вимагають відклеювання, вони зникають, перетворюючись на глюкозу, яка поглинається організмом. При вивченні властивостей крохмалю — природного полімеру — вчені намагалися отримати з нього нановолокна. Але часткова розчинність крохмалю у воді з утворенням густої пасти, створювала труднощі в цьому відношенні. При додаванні в пасту розчинника, що розчиняє крохмаль у воді й не руйнує його молекулярну структуру, розчинність крохмалю підвищувалася. Потім в процесі вилучення ультратонких волокон з рідкого середовища під дією електричного поля (електроспінінг), з крохмального розчину вчені отримали нановолокна. Далі ці волокна були сплетені в матеріал, які на дотик нагадують папір.

За словами авторів розробок, пластирі, пов’язки та різні перев’язувальні засоби з цього матеріалу матимуть широке застосування в медицині.

Учені розробили лінзи для діабетиків, що міняють свій колір залежно від змісту цукру в крові

Учені з університету міста Акрон (Огайо, США) розробили кардинально нове пристосування для аналізу крові на зміст глюкози - контактні лінзи, що міняють колір залежно від концентрації моносахариду в слізній рідині. Сльози, у свою чергу, практично завжди присутні на поверхні очей. Якщо цукор не переварюється і концентрація глюкози в організмі росте, контактно-лінзовий глюкометр розпізнає проблему й змінить забарвлення. У цей час команда дослідників працює над створенням додатка (аппа) для смартфонів, який за кольором лінзи, зчитаному камерою мо-білки, буде визначати орієнтовний зміст глюкози.

Електронна пошта являє загрозу для здоров'я

Регулярна перевірка електронної пошти протягом дня може являти собою загрозу для серця, оскільки, таким чином, людина забезпечує собі стабільно високий рівень стресового стану й напруженості - до такого несподіваного висновку прийшли недавно американські вчені. Група дослідників з університету штату Каліфорнія проводила аналіз стану здоров'я декількох десятків рядових службовців. Вони виконували всі свої звичні щоденні обов'язки, у той час як на їх тілах були розміщені спеціальні датчики, що зчитували частоту серцевого ритму. У рамках даної роботи також була сформована спеціальна група співробітників із різних компаній і відділів, що перебували в різних кінцях штату Каліфорнія, яким на 5 днів їх безпосередні начальники дали дозвіл не перевіряти свою пошту. Усі ділові контакти вони здійснювали за допомогою телефонів і факсів. У результаті в цій групі показники частоти серцевих скорочень були значно кращими, ніж у загальній групі. За різними оцінками ризик розвитку різних захворювань серцево-судинної системи, у людей, не прив'язаних до електронних поштових скриньок, міг бути на 60% - 80% нижчий, ніж у службовців, яким з обов'язку служби необхідно користуватися таким засобом зв'язку.

Американські вчені розробили шприц, що впорскує ліки без використання голки

Дія обладнання заснована на силі, з якою елекгромаг-нітне поле діє на заряджену частку - силі Лорен-ца. Усередині шприца розташований потужний магніт невеликого розміру, оточений дротовою котушкою. У свою чергу, до котушки прикріплений поршень, частина якого перебуває всередині ампули з ліками. Під впливом сили струму котушка надає руху поршню, "що викидає" препарат з ампули зі швидкістю 314 метрів у секунду -майже зі швидкістю звуку. Струмінь рідини шириною з комариний хоботок "протикає" шкіру й доставляє ліки в тканини на потрібну глибину. Щоб полегшити адсорбцію препарату, швидкість потоку після проникнення під шкіру знижується. Змінювати швидкість і тиск рідини, а також глибину проникнення ліків можна за допомогою сили струму. Автори розробки відзначають, що широкий спектр регульованих параметрів дозволяє робити ін'єкції навіть через барабанну перетинку. Тепер учені планують створити нову версію шприца, за допомогою якого як ін'єкції можна буде уводити порошкові препарати